МЕТОДИЧКА

 Навчальний предмет. Українська література.11 клас

 Розділ "Прозове розмаїття"

 Тема. Іван Багряний ( І. Лозов'ягін). "Тигролови".

 Основні віхи життя й творчості митця.

"Тигролови" як український пригодницький роман.

Зміст роману. Урок 1.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Мета уроку (формувати компетентності) – предметні: подати відомості про життєвий і творчий шлях письменника, ознайомити учнів із його морально-етичними ідеалами та філософськими поглядами; ключові: розвивати уміння самостійно здобувати знання; інформаційні: критично осмислювати і оцінювати їх; загальнокультурні: викликати гордість за нашу причетність до роду людського, прагнення бути достойними цього звання.

Обладнання: На дошці – портрет І. Багряного, книги Івана Багряного, ілюстра-        ції до роману «Тигролови», «Сад Гетсиманський», на столі – ваза з чорнобривцями, 
кетяги калини, рушник; аудіозапис пісні "На Україну повернусь" у виконанні Іво Бобула; фрагмент фільму "Тигролови"; презентації, які підготували  учні.

                                           

                                          Перебіг уроку

                      Іван Багряний (Іван Павлович Лозов‘ягін)

                                       09.10.1907 – 25.08.1963

                     На екрані портрет письменника і його слова:

 «Ходи тільки по лінії найбільшого опору – і ти пізнаєш світ… А пізнавши

світ, ти пізнаєш себе і ніколи не понесеш душу свою на базар, бо вона буде

цінніша за Всесвіт, і не буде того, хто міг би її купувати»

                                                                                                        І. Багряний                                                                                                                                                                                                                                                        

Звучить аудіозапис пісні «На Україну повернусь» (О. Гавриш, С. Галябарда) у виконанні Іво Бобула.

Учитель: Що таке щастя? Коли ви почуваєте себе щасливим? Чому саме цей аудіозапис я запропонувала вам послухати? (Роздуми учнів із цього приводу).

Так, кожен розуміє щастя по-своєму. Для одного – це розквітла навесні  вишнева 
гілка, усмішка коханої, для іншого – усвідомлення своєї  людської гідності, а для 
когось – повернення на землю своїх батьків. Людина живе на землі лише раз. 
Життя – це найцінніший дар. Але що ж таке життя? У чому його сенс? Чому 
кажуть, що одна людина живе, а інша – існує? Люди всіх часів замислювалися
над своїм існуванням, шукали сенс життя. А це дуже непросто. Лише небагатьом вдається знайти його, поставити перед собою мету та йти до її досягнення все
 життя.

Що ж потрібно людині, щоб бути щасливою?

          Я впевнена, що призначення людини на землі – робити добро. Це складно, бо в світі існує багато злого, несправедливого, дріб’язкового, що заважає бачити людину в людині, що створена Богом і в образі Божім. Ми повинні повсякчас підтверджувати звання найвеличнішої істоти з усіх істот – Людини.

          Саме за це весь свій вік, важкий і недовгий, боровся Іван Лозов’ягін,               більш відомий  світові як Іван Багряний. Сьогодні ми познайомимося з життям і творчістю Івана Багряного, людини, для  якої найбільшим щастям було повер-            нутися на Батьківщину та побачити її вільною, незалежною.

(Учні записують у зошит тему та епіграф уроку. Рекомендую учням по ходу
 уроку занотувати окремі моменти).

Народився Іван Лозов’ягін у козацькому краї на Полтавщині в Зіньків- ському повіті. У цьому краю одвіку жили відважні, сильні духом і тілом люди, щохвилини готові віддати життя за свободу свою і свого народу. Невипадково ця територія породила стільки видатних митців, адже творчість є прямим продовженням незалежності. Пам'ять про героїчну боротьбу і жертовність 
предків не вмирала ніколи і рано чи пізно втілювалась у легенди, пісні, поезії...

Пізніше батьки переїхали до м. Охтирки на Сумщині. Одним із най- яскравіших вражень дитинства, яке майбутній письменник проніс через усе            своє життя, був спогад про стародавній собор, стіни якого розписані фресками на Біблійну тематику. "А ті фрески розглядаючи, стоїть він..., школяр із книжками під пахвою, в блаженному заціпенінні задерши голову... вистоював довгі години... і ждав чуда. І до схлипу молився, і до болю вірив        у нього..."

         Закінчив церковно-приходську та вищепочаткову школи, а згодом –Краснопільську художньо-керамічну. Та мрії розбиваються дійсністю. На очах підлітка чекісти закатували його діда та рідного дядька. Як потім згадував пи-сьменник: "Дідусь мав 92 роки... Він нагадував мені святих Зосима й Саватія,
що були намальовані на образку, який висів під старою липою посеред пасіки..." Чекісти гидко лаялися і все було забризкане кров’ю. Ця кров усе життя буде стояти перед очима письменника.

         У 1930 році закінчив Київський художній інститут, але диплом не отримав через неблагонадійність, бо в інституті мав інший фах – літературу, в якій проявив свої антирежимні погляди. Хоч революцію сприйняв як єдиноможливий порятунок для змученого українського народу, бо тільки таким шляхом можна було сягнути і соціального, і національного визволення. І революцію, і громадянську війну, і пореволюційні труднощі сприйняв як свою кровну справу –  як відродження покривдженої України трудової.       

         Віра і кров – це полюси багрянівського світовідчуття. Він рано, ще з школи,
 почав писати, уже в перших його поезіях яскраво проявився духовний бунт проти насилля і знущання над свободою людини.

На екрані слова літературознавця Бориса Подоляка:

«Образ цей складний і різновидий. Як саме життя. Прийшов юнаком у 
літературу, як до себе додому. Любив до безтями сонце, юність, пригоди
 мисливців, слобожанські вітри і степи. Любив так, як тільки може любити двадцятилітній юнак свою, народжену в огні  і бурі, батьківщину і свій незвичайний народ. Син муляра, він овіяв романтикою героїзму взагалі трудівника на землі. З перших днів почував себе вільно і невимушено в пое-

зії – сковано і важко в суспільстві. Це тому, що ненавидів рабство і рабську психологію. Це тому, що любив свободу слова і свободу людини. Що вимрі-

яв свою націю вільною, а побачив її підвасальною. Що ненавидів сучасний батіг, батіг став богом його часу. Горів вогнем великого відродження народу нашого».

         У 1929 році надрукував поему «АВЕ, МАРІЯ» – самвидав (його можна вва-    жати батьком самвидаву). Поема живописала історію нещасної дівчини, що не          з власної волі стала повією. Друга поема «Комета» потрапила не на шпальти жу-      рналу, а до спеціалістів ГПУ, що безпосередньо зацікавилися Багряним. У 1932   
році І. Багряного заарештовують. Діялося це напередодні Великого Голодомору             і Великого Терору.

         Ще тільки дізнавшись про арешт Багряного, письменники говорили: «Ну ,           цей не розколеться!». І Багряний не розколовся – він виграв той бій. Поводився         на допитах зухвало і незалежно. Коли йому дали слідчого, який не знав української
 мови, Багряний добився, щоб йому дали слідчого-українця.

         Взагалі, мужня поведінка Багряного імпонувала навіть слідчим. Прокурор      запитав його:

– Бувши на нашому місці, щоб ви зробили такому злочинцеві, як ви?

– Я б розстріляв. Коли ви дасте мені кілька років, то виховаєте з мене контрре- волюціонера. Тож або випустіть, або розстріляйте.

         Судді зареготали: нечасто їм доводилося чути подібні відповіді. За виро-            ком суду Багряного відправили у 5-річне заслання, відбути яке він мав на Дале-          кому Сході. Присуд відбував утаборах Бамлалу. Терміну не відбув, бо в 1937       
році втік. Переховується між українцями Зеленого Клину, одружується,
 народжується син Борис. Не витримавши туги за Україною, пробирається
 в рідну Охтирку.  На четвертий день за доносом сусіди його знову арештовують
 і відправляють до Харкова, де він просидів 2 роки 4 місяці в новій радянській 
тюрмі. Не просто просидів: його було нещадно катовано, топтано, з нього вправно
 видобували потрібні зізнання, провокували, погрожували…                                                        Оцей харківський в’язничний досвід  і став підмурівком роману «Сад 
Гетсиманський» – твору, що уславив І. Багряного на весь світ. Авторові не
довелося довго вишукувати головного героя. Головний герой, Андрій Чумак, –
це він сам,Іван Лозов’ягін, Іван Багряний.

– Чому саме таку назву дав автор своєму романові?

(Приблизна відповідь учня, який заздалегідь готувався).

          В основу назви покладено легенду про Ісуса Христа. Перед тим, як іти на          Голгофу, Ісус зустрівся зі своїми учнями в саду Гетсиманськім. Він молився,
 знаючи, що повинен пролити вранці свою кров за гріхи людські. З ним були його
 12 учнів, Ісус знав, що один із них зрадить його, а інший – відречеться.

          Це трагічна епопея мук бентежного живого серця, епоха людської і Божої  милості перед мученицькою смертю. Це зрада Юди, відступництво Петра.

Іуда розкаявся після смерті Ісуса, 30 срібняків пекли його і він вирішив віддати            їх першосвященникам, але ті, знаючи яким чином ці гроші зароблені, не захотіли покласти їх до церковної каси. На ці кошти вони купили землю для поховань бездомних. А Юда, не витримавши мук сумління, повісився на осиці.

Учитель: До речі, Михайло Булгаков у своєму романі "Майстер і Маргарита"

дає  іншу версію загибелі Юди – його вбивають за велінням Понтія Пілата, щоб 

 зняти із себе провину за смерть Ісуса.

          Андрій Чумак – мученик, який іде на Голгофу, бо він вірить в Людину.

Зраджує Андрія сусід-священик, який не має морального права на зраду.               "Найдорожчий скарб, що людина має, – це віра в себе і в собі 
подібних.Людина – це найвеличніша з усіх істот. Людина – найнещасніша
з усіх  істот. Людина – найпідліша з усіх істот. Як тяжко з цих рубрик 
вибрати першу для доведення прикладом"...  – у цих словах із роману "Сад Гетсиманський" –  ідея «безмежної» живучості й незнищимості людини.

          І Андрій Чумак – Іван Багряний – вибрав першу. Він не зрадив ідеалів своєї        єї юності, своєї віри в майбутнє, у високе призначення рідного народу.

          1937 рік. Методи мучительства були однакові і в Москві, і в Україні, і в   
Алма-Аті. Методи були спільні, звинувачення пред’являли різні. Одним із вина-
 ходів сталінської імперії на території України було звинувачення в українському націоналізмі. До того ж, буржуазному. Саме знайомство з діячами української
культури вже підводили під параграф кримінального кодексу. Андрій не здався.

Його провокували, натякали, що його здали НКВД брати, кохана Катерина, при-мушували «завербувати» в збройну організацію братів. Але Чумаки ніколи не

продавали свого роду.  

(Слова на екрані – читає учень)

"В цій ситуації може бути два виходи: вмерти раз або вмерти двічі. Вмерти         раз – це бути роздавленим фізично, але лишитись і не вмерти морально,

зберегти свою душу і горде звання бути людиною. Вмерти двічі – це вмерти безповоротно, морально, ставши підлим трусом і нікчемою, і до того ж – 
 вмерти фізично, але як!  Ви пам’ятаєте легенду про Юду? І пам’ятаєте ле-         генду про осику?"

          Заочно був приречений до смерті й сидів 83 дні в камері смертників. Але      вироку не було затверджено.

          1940 року його звільняють за недостатністю доказів. Він повертається до          Охтирки. Працює декоратором в Охтирському клубі. Коли спалахнула війна, Ба -        гряного забирають у народне ополчення, він опиняється на окупованій території             і з часом знов повертається до Охтирки, де дружина очікує на народження другої дитини. Вступає в конфлікт з окупаційною владою. Перед ним стоїть вибір:

–Умирати за Сталіна? Ні.

– Умирати за Гітлера? Теж ні.

 - За кого ж?

- Якщо вже вмирати, то тільки за Україну.

          Саме ця думка і веде його на Волинь – в загони Української Повстанської             Армії. У 1944 році перебирається до Галичини, де працює у пропагандистському апараті ОУН. Але і у діяльності ОУН помічав багато знайомих непривабливих          рис, суперечності між ним і проводом зростали і загострювалися. Тут у 1944
 році за 14 діб Багряний написав роман "Тигролови", який здобув першу премію 
на літературному конкурсі у Львові. До речі, перша назва роману була "Звіролови".

         Головний герой роману Григорій Многогрішний. Його прообраз – теж сам              Іван Багряний у певний період свого життя.

Група учнів підготувала презентації до роману "Тигролови"
Один учень демонструє буктрейлер за романом "Тигролови".

Інші (літературознавці) зачитують слова, які їх найбільше вразили. Демонстру-           ються на екрані. Може бути:

"Тисячі обірваних, брудних, зарослих, як пращури, і худих, як скелети лю - дей! І все старих, згорблених. І хоч серед них багатьом по 20-25 років лиш,
але вони гейби діди. Тисячі завинених в дрантя і коци, так напівголих – викинених з вітчизни, з родини, з спільноти, погноблених, безправних, при-речених... Так, приречених на загин, десь, там, куди ще вони не дійшли".

(Доречно на цьому етапі уроку показати фрагмент фільму "Тигролови" – саме            про ешелон смерті.)

Інший учень може навести слова про втечу Григорія Многогрішного із ешелону
 смерті:

" – Ліпше вмирати, біжучи, ніж жити, гниючи !...

– Жить!

– Відплатить!

...Або вмерти.

По цілій масі змарнованих, знеособлених людей ніби хто струм пропустив.

Геть скільки їх тут стояло – в кожного сколихнулося серце. Давно розчавлена          людська гідність підводилась рвучко... Люди обертались туди, назад, і вироста
ли крила у тих, хто був зломився вже зовсім. А серця калатали в схудлих, вимучених грудях, прориваючись геть. Шепіт летів по юрбі.

– Утік!

У смерть , але втік!"...

"Прощались із землею, прощались із усім. А ввіччю, либонь, стояв від-      творений образ того, хто не здався, хто лишився-таки там. Образ, як сим-        вол непокірної і гордої молодості, символ тієї волелюбної і сплюндрованої       Вітчизни..."

Учитель. Символічно вибрав автор і прізвище своєму героєві: Григорій Много-грішний. Першим гетьманом, якого було заслано царем до Сибіру, був саме ге-       тьман Дем'ян Многогрішний.

Історична довідка про гетьмана Дем'яна Многогрішного.

(Готує група учнів-істориків).

                         Гетьман Дем’ян Многогрішний

                                        (1631 – 1703)

Гетьман – родом із простих селян, був неосвіченим. За це його недолюблювала козацька старшина. Він дуже любив свою Батьківщину, прагнув незалежності

для України. Але, очевидно, він був поганим політиком, бо прогавив у своєму оточенні зрадницьку змову. У 1672 році в гетьманській столиці Батурині відбувся державний переворот. Козацькі старшини-змовники вночі увірвалися  в резиденцію гетьмана, поранили його, закували в кайдани, таємно "уложивши" у віі і накривши хутром, повезли на Москву. Хоча гетьмана мали б судити в Україні, але старшина боялася, що на захист гетьмана піднімуться прості козаки. Многогрішному висували звинувачення, що він п’є на бенкетах, а напід-питку дозволяє собі говорити таке, що не сподобалося б царю. Автори доносів царю на гетьмана перелічили 37 пунктів начебто зрадницьких дій Многогрі-шного. Його засудили до страти разом із братом, але згодом помилували і за- -слали в Сибір. Це був перший український гетьман, якого цар відправив у зас-лання. 30 років разом із сім’єю Дем’ян Многогрішний перебував у Сибіру. Кілька разів його відправляли у в’язницю, бо його боялися і старшина, і цар. У 1686 році став жити в сибірському поселенні Селенгінську. 1701 року на схилі козацьких років постригся в ченці. Помер у Росії в 1703 році.

 Учитель. Григорію вдалося втекти. Як склалася його доля далі?

Група учнів-літературознавців зачитує уривки з роману.

Інсценізація уривку з роману - перша розмова Григорія та Наталки (група               учнів-акторів).

– Гарна, кажу, моя пригода, – мовив журливо, кліпаючи очима. – Так, як же,

чорнява, тебе звуть?

Дівчина зовсім почервоніла, але не відвела очей, дивилась з-під насуплених брів ,         наче націлилась з рушниці :

– А так...Звуть-звуть та й покличуть. А ти звідки такий-о?

– Який це такий-о?

Засміялась:

– Та такий...чудний...Звідки ти?

– Е  ,це так далеко, що ти й не мрієш.

– Знаю. Що ти з України, це я знаю. Ба, більше: знаю навіть, що в тебе є там            любка і що звуть її Наталка.

– Дурна! – бовкнув Григорій.

– Чого ти лаєшся?

– Що є Наталка, то правда, але не любка, а сестра... А звідкіля ти все знаєш?

Дівчина зніяковіла:

– Ти б послухав, що ти тут молов п’ять днів, кидаючись, як божевільний. Дума-       ла, що ти й дуба даси. Скажи спасибі матері та батькові... Та ще братові, що    
 тебе підхопили... Коли б не вони, ніякі б лікарі тебе б не врятували. А батько 
знають такі ліки. Ти не зводься, не витріщай дуже очі, бо тобі ще не можна...             От. Лежи і слухай, бо як знову таке трапиться...

– Що я молов?

– Боже мій! Аж страшно, що то все і до чого? Батько все бурчали, що нема по-          па тебе висповідати, може, кажуть, полегшало б, бо в тебе гріхів, мабуть!..І           якісь карцери, і трибунали...І смертники...І розстріли.

І тут вона змінила тон на смутний, насмішкуватий:

– Наталочко, любая.

Григорій насупився:

– Дурниці. То я так. Колись багато книжок читав страшних.

Наталка дивилась на нього із неприхованою недовірою, острахом і співчуттям:

– Ой чи так воно?
– Так.

Дівчина знизала плечима:

– Ну, якщо ти так багато начитався страшних книжок, то розкажеш мені            колись. Все страшне цікаве. Гаразд?

А очі дивляться примружено й насмішкувато. Вона не вірить, це ясно.

– Гаразд.

– Ти і в наш край загнався – то теж, може, скажеш, що це так у книжках на-         писано, а не насправді ?...

Дівчина загнала його на слизьке, але розповісти правду... Навіщо? По паузі, су-         плячись, стурбовано:

– Слухай... Наталко...

– Так, мене звуть Наталка, – посміхнулась.

– Добре. Може, скажеш і прізвище?

– Умене прізвище нецікаве для тебе. Старовинне І як кажуть русаки – "хохла-         цьке". Сірківна , – вимовила дівчина з гордістю. – Мій батько – Сірко, і дід –            Сірко, і прадід.

Всі Сірки. І тут уже розвелося до лиха... А знаєш, що про тебе батько казали?

Що відколи ти в цій хаті – вони відповідають за теб е,  як за сина...

– Слухай, Наталко...(Завагався). Так...Я знаю, що ви всі думаєте про мене  хто-        зна й що. Але запевняю вас... Слухай, що я скажу: що б ви не думали і як би                        не думали, я хочу сказати...що я чесна людина.

Учитель. У липні 1944 року Іван Багряний опиняється у Словаччині, у вересні          його під час облави на емігрантів зловили і відправили до Німеччини. 
Довелося  йому скуштувати гіркого хліба "остарбайтера" під Берліном, пережити зневагу як до особи в таборі переміщених.  Перед падінням третього рейху тікає
 в Австрію, звідки в 1946 році перебирається в Новий Ульм (Німеччина), де був 
розташований табір переміщених осіб із України. Там засновує "Українську
 газету" та створює організацію Мистецький Український Рух.

          На чужині жилось Івану Багряному важко і скрутно. Як і в себе на Бать  -              ківщині, він когось не влаштовував, муляв очі, не вписувався в загальний пейзаж.  Вчорашні однодумці з ОУН били йому вікна, проколювали шини авто, терори-         зували наклепами.

          На Батьківщині ім’я письменника згадувалося тільки в негативному кон-              тексті. Його сина Бориса примусили привселюдно відректися від батька і висту-           пити із заявою по радіо. Усе це разом зробило письменника завсідником лікарень.           До туберкульозу, набутого в тюрмі, додався діабет, серцева хвороба. Але й при-        кутий до ліжка, він до останнього подиху працює – працює з вірою в те, що жит-           тя прожито недаремно, що твори його допоможуть іншим вистояти в найважчих      життєвих колізіях, не зганьбити звання Людини.

          Час довів правоту слів письменника. Підтвердженням цьому є його твори,       які сприймаються не тільки, як літературний витвір, а й як гімн на честь Людини,           що його оплатив своїми стражданнями автор. Розкриваючи антисталінську тему,           він одним із перших, задовго до Бориса Пастернака та Олександра Солженіцина 
розвінчав тоталітарну систему, показавши її антилюдяну суть. У його творах 
людина чинить опір до кінця і тріумфує над силами зла.

          За своє недовге і нелегке життя Іван Багряний створив не так уже й багато,       порівняно з іншими сучасниками. Але можна стверджувати, що кожний із його       великих прозових творів: "Сад Гетсиманський", "Тигролови", "Людина біжить         над прірвою" – займає чинне місце в новітній українській літературі, виходить                за рамки суто національного явища, піднімаючи теми загальнолюдські, вічні. Приміром, загальний тираж роману "Тигролови" лише англійською склав понад        1 млн. примірників.

          У незакінченому останньому листі він пише:

"Я мушу все витримати. Тому я зціплюю зуби, нагинаю голову й іду до кінця           мого призначення... Серце кожного поета і романтика мусить іти на Голгофу".

На екрані слова:

"Я буду вмирати, та поки мого дихання в мені, я буду змагатись і буду ква-            питись хапати іскри сонця, відбитого в людських очах, я буду з тугою вчи-
тись тайни самому запалювати їх, шукаючи в тих іскрах дороги з чорної          прірви в безсмертя".

Учитель. Помер він 25.08.1963 року в санаторії в Західній Німеччині. Йому по-        гіршало, він покликав лікаря і сказав по-німецьки: "Я вмираю". Знепритомнів,          заговорив українською мовою – його ніхто не зрозумів. Дали укол, Багряний
заснув – і не прокинувся.

Поховали його у Новому Ульмі. На надгробку викарбували слова:

Ми є. Були. І будем ми!

Й Вітчизна наша з нами!

          Що ж, Іван Багряний повернувся в Україну, бо вона завжди була з ним.  
  У березні 1992 року йому присуджено Державну премію України імені 
Тараса Шевченка.Посмертно.

Підсумок уроку.Звучить запис пісні "На Україну повернусь" або "Журавлі" у
виконанні Квітки Цісик.

Домашнє завдання. Прочитати роман "Тигролови". Подивитися фільм

 за цим твором. Групі літературознавців, які вже прочитали твір, написати есе

 на тему:"Чи був Іван Багряний щасливою людиною?"Скласти Інтелект-

карту «Образи героїв роману».Зразок: Інтелект-карта № 1 (див. Додаток № 1).

           Навчальний предмет. Українська література.11 клас

           Розділ "Прозове розмаїття"

 Тема.  Жанрові особливості роману І. Багряного "Тигролови".

Характеристика образів. Проблема свободи й боротьби за своє визволення .

Урок 2.                                                                                                          

Тип уроку: засвоєння нових знань.

 Бондарчук Людмила Борисівна, слухач курсів підвищення фахової  кваліфікації вчителів української мови та літератури, які  мають звання "вчитель-методист",
учитель української мови та літератури НВК " Вишгородська районна гімназія "Інтелект"  – ЗОШ І ступеня Вишгородської районної ради 

 Українська література (рівень стандарту)                                                                                             

    Мета уроку (формувати компетентності) – предметні: продовжувати роботу

 над ідейно-художнім змістом роману "Тигролови", розвивати вміння створювати літературний паспорт твору; ключові: навички аналізу образів головних героїв; інформаційні: критично осмислювати і оцінювати їх; загальнокультурні :
викликати захоплення силою духу героїв твору, їх умінням вистояти у надважких ситуаціях, прагненням жити в ім’я людини і жити для людини, творити майбутнє вільної щасливої України, про яку мріяв Іван Багряний.

Обладнання: фрагмент фільму "Тигролови"; презентації, які підготували діти.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

                                              Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

                                             Літературний диктант

1. Справжнє прізвище Івана Багряного (Іван Павлович Лозов’ягін).

2. Місце народження письменника (Зіньківський повіт на Полтавщині).

3. Яку освіту мав І. Багряний? (Церковно-приходська та вищепочаткова школи, Краснопільська художньо-керамічна школа, Київський художній інститут).

4. Які твори Івана Багряного ви знаєте? "Сад Гетсиманський", "Тигролови",

"Людина біжить над прірвою").

5. Яка легенда лежить в назві роману "Сад Гетсиманський"? (Легенда про Ісуса

Христа перед його сходженням на Голгофу).

6. Рік написання роману "Тигролови"? (1944 рік).

7. Перша назва роману "Тигролови"? ("Звіролови").

8. Тема роману "Тигролови"? (Зображення трагічної долі людини-особистості в радянському тоталітарному режимі).

9. Яка ідея роману "Тигролови"? (Перемога добра над злом – за будь-яких обставин потрібно залишатися Людиною).

10. Що символізує собою ешелон смерті? (Це етапний ешелон ОГПУ-НКВД, який несе тисячі змордованих, приречених на смерть людей).

11. Головні герої роману "Тигролови". (Григорій Многогрішний, Медвин, родина
 Сірків).

12. Як родина Сірків береже пам’ять про Україну? (Розмовляють українською         мовою, сіють чорнобривці біля хати, співають українські пісні, у хаті вишиті

рушники, бережуть традиції батьків, часто згадують про рідну землю).

(Можна підготувати ці питання в програмі Klasstime, підключити учнів

до сесії , щоб оперативно провести перевірку.)

Учні, які писали есе на тему: "Чи був Іван Багряний щасливою Людиною?", зачитують свої твори.

ЗРАЗОК одного з них.      Учениця 11 класу Наталка Ганопольська

    Для того, щоб відповісти на це питання, треба з’ясувати, що розуміти під словами "щастя", "щаслива людина", "щасливе життя". Якщо щастя – це коли все є, то Іван Багряний не мав такого щастя. Якщо щасливе життя – це життя спокійне, без мук, пошуків та потрясінь, то цей письменник не мав такого життя. Якщо щаслива людина – це задоволена людина, то він не був задоволений ані собою, ані життям, ані суспільним ладом.

         Іван Багряний жив у найчорніші часи для Батьківщини. Він страждав і страждав багато. Але чи був він нещасним?

         На перший погляд, це питання здається парадоксальним: чи може людина             з біографією, де стільки арештів, років заслання та катування, бути щасливою?

 Я вже не пам’ятаю, де я вперше зустріла цей вислів, але він залишився в моїй душі неписаним правилом: "Треба негативну енергію, народжену нещастями життя, перетворювати на енергію світла, за рахунок якої розвивається та зміцнюється дух людини". Той, хто зміг досягти цього, ніколи не впаде духом. Нещастя тільки зміцнюють його. Стати такою людиною непросто, але такі люди завжди життєрадісні. Чи ви зустрічали таких десь? Звісно, ви вирішили, що в них немає проблем? Є. Але то сильні люди...

 Так ось, Іван Багряний був сильною людиною. Його життєві випробування не змогли з нього зробити письменника, який "нудить світом" та "проклинає долю".

         Умене є мій власний спосіб дізнатися, чи є той чи інший письменник нещасним. А спосіб цей такий: прочитати якийсь твір цього письменника. Якщо загальний колір життя людини світлий, то його твори будуть життє-радісні, світлі. Бо ж твори – то почуття людини, розлиті на папері. І якщо життя змальоване у темних тонах, то й уся творчість людини з відтінком смутку та безнадії. Це стосується не лише письменників, а й композиторів, художників.

          Можна навести багато прикладів і того, й іншого погляду на життя.
З    одного боку – Борис Зайцев, Федір Достоєвський. З іншого – О.Генрі, Олександр Грін,Іван Багряний. Так, твори Івана Багряного життєрадісні,
 щасливі. Може, не всі, не знаю. Але, як правило, усі твори письменника "однокольорові".

Іван Багряний був щасливим. Він кохав і був коханим. Він боровся. Він жив!

ІV. Оголошення теми й мети уроку.

 V. Засвоєння нових знань.

Презентація на екрані: "Жанрові особливості роману "Тигролови".

 В учнів частково заповнені "Інтелект-карти" – "Літературний паспорт". Протягом презентації вони вносять необхідні записи до своїх карток.

Назва твору.

Автор.

Жанр твору: пригодницький роман із автобіографічними елементами.

Літературний рід: епос.

Тема. Зображення трагічної долі людини-особистості в радянському тоталі-тарному режимі.

Ідея. Перемога добра над злом – за будь- яких обставин потрібно залишатися Людиною.

Сюжет та композиція. 12 розділів, які схожі на новели.

Експозиція. Поїзд-дракон, який веде паровоз-голова "Йосиф Сталін" і підпи-
хає демон "Фелікс Дзержинський". Це ешелон, який везе у своєму череві тисячі людей на вірну смерть. І лунає українська пісня як символ невпокореного українського духу.

Зав’язка. На останній станції виявляється, що втік найнебезпечніший в’язень 
Григорій Многогрішний, якого пильнував сам начальник ешелона.

Розвиток дії. Цілий ряд небезпечних для Григорія ситуацій, кожна з яких – провісник головного кульмінаційного моменту. Голод і втома зовсім паралізу-
вали волю втікача і виснажили його сили.

Кульмінація. Напад ведмедя, непритомність Григорія. Разом зі своїм названим

братом, теж Григорієм, Многогрішний їде поїздом без документів до Хабаров-ська, де кожної хвилини його можуть затримати. Його помічають, переслідують, але щаслива доля і тут на його боці.

Найбільшої сили досягає конфлікт при зустрічі Многогрішного і Медвина в 
тайзі. Григорій розправляється з катом.

Розв’язка. Закохана пара – Наталка і Григорій – переходять кордон і опиняють-
ся у безпечному місці.

Проблематика твору:

– виживання людини в умовах жорстокого терору;

– боротьба добра і зла;

– справедливість і кара;

– необхідність морального вибору;

– воля до життя і цілеспрямованость;

– стосунки людини і природи;

– родинні взаємини і кохання;

– вічністіь давніх традицій предків.

Слово вчителя. Назвіть головних героїв роману (діти називають).

Учитель дає завдання різним групам учнів скласти «Інтелект-карти» про риси характеру героїв, у «Інтелект-карті» № 2 – «Літературний паспорт твору» – прономерувати у правильному порядку етапи композиції.

Григорій Многогрішний – славний нащадок давнього козацького роду, уособлення українського народу; авіатор, у дитинстві пас коней і варив кашу – умів і любив працювати; понад усе любив Україну, боровся за її волю; сміли-вий, намагається знайти вихід із будь-якої скрутної ситуації (не зламався на допитах, втік із потяга); сильний та незламний; мудрий, із почуттям гумору, він допомагав слабшим вижити у в’язниці; умів вірно та ніжно кохати; мисливець; ненавидів ката Медвина і здійснив у тайзі над ним суд, помстившись за сотні закатованих людей.

Майор Медвин – є втіленням системи політв’язниць; жорстокий, безсердечний; катував і принижував людей, вбивав непокірних; сильний фізично; відчував себе вищим від усіх людей; особливо знущався над Многогрішним, якого не зміг зламати; особистий ворог Григорія – полює за ним, наче за звіром; та й сам, неначе звір. Він міг замордувати Григорія фізично, але не мав сили перемогти його морально.

Наталка – поєднання дівочої краси і суворості; козацька кров; загартована та

рішуча, сильна у роботі й у стосунках із людьми; вміє стріляти і ходить на по-

лювання разом із чоловіками своєї сім’ї; на коні скаче, як хлопець; сильна та

неприступна; покохала Григорія від усієї душі; здатна на самопожертву.

Родина Сірків – узагальнений образ українців, які переселилися на Далекий Схід; справжні за духом українці; тужать за рідним краєм – навіть назви дають селам, як в Україні; пам’ятають історію свого народу; живуть за моральними приписами, що дали їм діди-прадіди; шанують Бога; волелюбні; працьовиті; люблять природу, але безпощадні звіролови; дотепні; бережуть українські традиції; здатні до самопожертви; вміють читати людські душі та допомагати добрим людям.

Учні зачитують свої презентації та створені "Інтелект-карти" (№№ 2-4).

Перегляд фрагментів фільму «Тигролови».

Підсумок уроку.

Домашнє завдання. Підготувати цитатні характеристики до образів, над якими

учні працювали в класі. Окремим учням даю завдання зробити "Інтелект-карту"

за образами героїв твору.

Підготувати характеристику образу “потяга смерті”.

                                                 Додатки:

"Інтелект-карти" №№ 1-4 (7 сторінок)

                                                 Література

1. Багряний, І.  Тигролови; Морітурі / І. Багряний.  –  К. : Наук. думка,  – 2000. –  386 с.

2. Багряний, І. Сад Гетсиманський / І. Багряний.  –  Дніпро. – 1990. – № 4-10

3. Багряний, І. Людина біжить над прірвою / І. Багряний.  –  К. :  Український письменник, – 1992. –  320 с.

4. Багряний, І. Публіцистика / І. Багряний.  –  К. : Смолоскип, –  856 с.

5. Костюк, Г.  Іван Багряний (сторінки спогадів) / Г. Костюк.  –  Українська мова та література. – 1993. – №10

6. Нитченко, Д. Іван Багряний / Д. Нитченко.  –  Березіль. – 1993.  –  № 7-8

7. Рогоза, Б. / Людина біжить над прірвою: Іванові Багряному – 90 років / Б.  Рогоза. – Вісті з України.  – 1997. –  №40

8. Семенчук, І. Іван Багряний (До 90-річчя від дня народження) / І. Семенчук. –Українська мова та література. – 1996. – № 5

9. Череватенко, Л.  «Вперед, сини народу, в кайдани закутого!» Пошуки і знахідки / Л. Череватенко,  Л. Багряний.  –  Київ.  – 1996. –  №1-2. –  С. 119-124

10. Череватенко, Л. Іван Багряний повертається / Л. Череватенко. –  Соборність.                    – 1996. – Ч. 1-2. – С. 91-97

11. Череватенко, Л. Ходи тільки по лінії найбільшого опору і ти пізнаєш світ /                  Л.  Череватенко. –  Дніпро. – 1990. – №12. –  С. 61-76

12. Шугай, О. Пам’ятай, що й я з тобою! / О. Шугай. –  Літературна Україна. –              1996.  – 11 квітня